Продовжуючи тему розповсюдження інформації про допомогу постраждалим від повені, приводжу рахунки для переказу коштів, а також телефон гарячої лінії. Нагадаю, що до інформування долучились також hellveen, Jarofed, Internetessa, mr.petruccio, Коля Шлапак та ін.
Читати далі »
От і до мене надійшла черга ще одного флешмобу нашої блоґерської тусовки (дякую за передачу мені естафети Конусу). Для тих, хто ще не чув про “Лиця блоґосфери“, наводжу пояснення з блоґу Мустанґа:
Учасник флешмобу бере роздруковує фотографію попереднього учасника і фотографується з нею або фотографується з пустим А4 і за допомогою Photoshop’у вставляє туди фотографію попереднього учасника або фотографується з власним монітором, знову ж таки, з фотографією попереднього учасника. Моб передається по ланцюжку, але передавати естафету можна лише одній людині
Естафету передаю SilverOK‘у.
Навіть у наш вік ADSL-доступу і Web 2.0 низька швидкість інтернет-з’єднання - далеко не рідкість. Особливо явно це відчувається в нас в КПІ - якщо ти хочеш підключитися до Інтернету за помірною ціною, на тебе чекає швидкість 56K-модема. В таких умовах про Ajax і мови йти не може - важко переглядати і звичайні сайти.
Що ж тоді відносно електронної пошти? Так уже сталося, що більшість з нас звикло до веб-інтерфейсу. При використанні Mail.ru завантаження сповільнюють лише рекламні флеш-банери. А от Gmail з його, здавалося б, легким інтерфейсом, завантажується досить-таки довго. Причиною цього є те, що за умовчуванням завантажується Ajax-версія, і лише тоді, коли на протязі довгого часу браузер “простоює”, вам пропонують увімкнути HTML-версію.
Обійти це можна досить просто. Поштову скриньку можна відкрити, використовуючи не стандартний URL http://gmail.com, а один з наступних:
http://mail.google.com/mail/h/ - HTML-режим
https://mail.google.com/mail/h/ - HTML-режим + SSL
http://m.gmail.com - інтерфейс, адаптований для мобільних пристроїв
http://mail.google.com/mail/x/ - ще один URL для мобільних пристоїв
https://mail.google.com/mail/x/ - URL для мобільних пристоїв + SSL
В середу я таки припинив рахувати свій спам і почав його нарешті розгрібати…
Отже, на протязі тижня (16-23 липня) у папці “Spam” в мене назбиралось 176 повідомлень. Це означає, що середня швидкість тримання спаму в мене складає 25 повідомлень на день (1,05 повід/год).
Папка “Inbox” спаму не отримала, за що я щиро дякую Ґуґлу.
Йдемо далі. Якщо аналізувати мову спам-листів, то тут я маю таке співідношення:
| Китайська | 63 |
| Російська | 11 |
| Англійська | 102 |
Китайський спам з’явився в моїй Gmail-скриньці чи не найпершим (важко було не помітити ієрогліфи) і на перших порах пропонував купити віагру, зараз же просто присилають гори лінків. Також китайці - неабиякі цінителі піратського софту, особливо продуктів фірми CyberLink.
Російськомовні “листи” - це переважно реклама порносайтів, хоча цього тижня її змінила реклама циганського танцювального колективу. Ну а щодо англомовних, то їх змістом трохи більше, ніж повністю є скандальні новини, що стосуються Барака Обами, Брітні Спірс, Анджеліни Джолі та інших знаменитостей.
Для початку скажу, що це моя перша участь у флешмобах української блоґосфери, тому хочу подякувати R.I.P’у за запрошення.
Що ж, на відміну від мого попередника, моя історія не буде такою оригінальною. Свої перші гроші я “заробив”, як стипендію за третє місце в Київській обласній олімпіаді з правознавства (то було в 9-му класі). За це я отримував по 25 гривень щомісяця на протязі 10-11 класів.
Щодо інтернет-грошей, то перший прибуток мені принесла біржа Elitelink. За перший місяць я заробив близько $90, а після цього прибуток почав капати все менший, аж поки вставлений мною код не перестав відображати рекламу. Мені кілька разів приходиди попередження, але в силу зайнятості я забив як на блоґ, так і на Elitelink. Відновив все це діло я на початку цього місяця, проте, само собою, індекс довіри до мого блоґу впав. Загалом станом на середину липня я заробив $176, які витратив на новий телефон (бо старий став жертвою утоплення).
Колись на Kyiv Minicamp April Masterpiecer задав питання що стосувалось Google і тематики тодішнього мінікемпу - соціальних мереж. То було у перерві між виступами, коли всі повиходили на двір, і добра дюжина людей (включаючи мене, Jarofed’а і MrGALL’а) обступила Masterpiecera з трепетним очікуванням, чим же він нас порадує 
.
Але повернемось до запитання: “Чому Google ще досі не розробила власної соціальної мережі? Адже, якби це сталося, популярності було б хоч відбавляй!“. На це Jafored відповів: “У Google вже є Orkut, який і так популярний лише в Латинській Америці. Їм все одно не наздогнати Facebook і MySpace, тому Google концентрується на інших розробках”. Після того всі погодилися і розмова потекла в інше русло. Я й сам про неї забув, аж поки на днях не прочитав допис у одному блозі з мого фідрідера…
Читати далі »
Мобільність багато хто вважає майбутнім Інтернету. А тому останнім часом стало досить модним створювати мобільні версії для своїх сайтів. Особливо, як я це помітив, така тенденція набула популярності після виходу Apple iPhone, який багато хто вважає революцією в світі мобільного зв’язку (та й так воно в певній мірі і є).
Звичайно, “яблучний” телефон досить непогано вміє переглядати і звичайні сайти. Більше того, з допомогою нових версій браузера Opera Mini це стало можливим і для інших телефонів. Та все ж, як не крути, а мобільний трафік залишається доволі дорогим, та й читати з невеличкого екрану адаптовані для комп’ютерних моніторів веб-сторінки не дуже зручно. Саме тут і приходить в нагоду сервіс MoFuse, призначений для швидкого створення і налаштування мобільної версії вашого блоґу. Погодьтесь, звучить багатообіцяюче .
Отож, після реєстрації на сайті, вам у розпорядження дається зручний інструментарій для мобілізації своєї блоґерської діяльності. Перш за все, тицяємо на “Launch a Mobile Site“, вводимо назву блоґу, адресу його RSS-фіду та піддомен.mofuse.mobi - і вуаля, мобільний сайт готовий!
Після створення, мобільний ресур можна налаштувати відповідно до ваших потреб - завантажити лого, обрати необхідні кольори, додати до сайту додаткові фіди, сторінки, гіперпосилання, форму для коментарів, Click2Call (настільки воно працює, не перевіряв), а також “прикрутити” власний домен.
Крім всього перерахованого вище, MoFuse дозволяє переглядати статистику відвідування сайту, а також вішати на нього рекламу від AdSense та AdMob. А кожен пост у вашому мобіблозі можна зберегти на del.icio.us та Twitter, використовуючи інтерфейс вашого ж мобіблоґа. Словом, все чудово продумано і надзвичайно “easy to use”. Насолоджуйтесь .
Таке відео я побачив на головній сторінці порталу Online.ua:
Ми презентуємо форму нашої олімнійської команди - спортивну форму, яку готувала, відпрацьовувала дизайн з урахуванням інтересів наших спортсменів, з урахуванням інтересів нашого національного колориту компанія Nike.
То, что вы видите - экипировка, которая здесь представлена на манекенах - это результат 18-месячной работы компании Nike совместно со специалистами Олимпийского комитета Украины…
Що одразу кидається в очі, так це надпис “UKRAIИE” на всіх екземплярах форми. Не знаю, можливо це і є той самий “національний колорит”, про який говорив Сергій Бубка, але виглядає все це або як помилка п’ятикласника-двієчника, або як продукція китайських виробників (можливо над формою працювали “спеціалісти” не з Nike, а з Nyke, або, можливо, навіть з Adeedaz). Хоча найвірогідніше, що форму розробила все-таки Иike.
Черговий раз видаляючи повідомлення із папки “Спам” в Gmail, у мене виникло питання: з якою швидкістю спам приходить в мою поштову скриньку?
Однією з переваг пошти від Google є те, що небажані листи майже ніколи не потрапляють в Inbox (наголошую на слові “майже“). Та все ж, починаючи з цієї весни, кількість відфільтрованих спам-повідомлень зростає з астрономічною щвидкістю. Стандартною процедурою для мене було їх видалення, проте сьогодні мені стукнула в голову думка про те, що все це діло можна використати і з науковою метою …
Отже, сьогодні о 14:32 я очистив папку “Спам”. Таким чином відлік розпочався - у середу 23 липня о 14:32 (рівно через тиждень) я перевірю свої спам-месседжі і спробую визначити (хай і дуже наближено ) швидкість отримання небажаної кореспонденції, а також розподіл тематики листів у моєму конкретному випадку.
Хай живе наука!
На днях я трохи зачитався сласнозвісним "Ководством" Лєбєдєва. Багато параграфів мені були не зовсім цікаві, але деякі - навпаки - викликали захоплення і примушували задуматись.
Проте наразі я б хотів звернути увагу на § 42 ("Родовая травма рунета"). В ньому Артемій критикує наступний підхід: я не буду ставити зайвих лінків - навіщо мені когось рекламувати? З погляду Лєбєдєва успіх Інтернету (а точніше Вебу) полягав і полягає у можливості ставити посилання, а процвітання численних порталів (в тому числі й Yahoo) був забезпечений саме тим, що вони в першу чергу були колекцією лінків на інші ресурси.
Якщо згадати історію блоґосфери, то перші блоґи являли собою не що інше, як добірки посилань (див. доповідь М. Пуговського в рамках "Новітніх Інтернет-технологій"). А тепер погляньмо на сучасну блоґосферу. Деякі блоґери або уникають занадто часто ставити лінки, або здійснюють перенаправлення для того, щоб не використовувати постійні посилання. Також (не пам’ятаю де) я читав про те, що надмірна кількість посилань негативно впливає на індексування і рейтинг в пошукових системах.
Слід зауважити, що § 42 був написаний в кінці 1999 року, а блоґи, як добірки посилань - це теж історія Інтернету 90-х. Тому, у зв’язку з цим, а також з вищезгаданими тенденціями в блоґосфері у мене виникає питання: чи дійсно посилання настільки шкідливі?
Зробимо невеличкий UPD. Наступну інформацію я знайшов на блозі Ярослава Федорака "Українська блоґосфера" (точніше в його RSS-фіді):
Активне розміщення у своїх статтях посилань на інші цікаві блоги – це один з найдієвіших інструментів розвитку власного ресурсу. А в Україні, за відсутністю інших найрозповсюдженіших варіантів, – мало не єдиний.
Я не хочу зараз залазити у нетрі роздумів про обмін посиланнями (на тижні постараюсь написати про це більш фундаментальну статтю), але основна ідея звучить так: залишаючи посилання на цікаву статтю у іншому блозі ви:
- Приносите трафік іншому блогові, за рахунок чого допомагаєте йому „стати на ноги”.
- Підвищуєте характеристики блога-реципієнта у пошукових системах (SEO-ефект).
- Майже гарантовано досягаєте того, що автор помітить ваш блог, зайде на нього, підпишеться, а якщо зміст вашого ресурсу виявиться по-справжньому цікавим – розмістить посилання на ваші статті.
- І найголовніше – ви абсолютно нічого не втрачаєте. Адже поставивши посилання на інший блог, ви не втратите ні власного авторитету в "очах" пошукових механізмів, ні знизите рівень трафіку на ваш блог.
Якщо кожен поступатиме подібним чином – розвиток блогів в українській ланці інтернету продовжуватиметься куди більш швидкими темпами. І користь від цього буде очевидна для кожного.
Цей пост присвячений моїм ровесникам, які ще пам’ятають "епоху ICTV" (хто в дитинстві дивився цей канал, той має зрозуміти ).
Пам’ятаю, на протязі кількох років після школи для мене було традицією вмикати ICTV і дивитись Nickelodeon’івські мультфільми дев’яностих. Одним з найулюбленіших (і найперших, що я дивився) був "Гей, Арнольд!" - мультик про м’ячоголового хлопчину, його друзів і дивакувату сімейку.
Так от, для тих, хто бажає трохи поностальгувати, на відеохостингу InTV є чотири сезони даного мультсеріалу плюс повнометражка 2002-го року.
Далі лінки:
Перший сезон
Другий сезон
Третій сезон
Четвертий сезон
Hey Arnold! The Movie
Завантажити все можна з допомогою сервісу VideoSaver (ця штукенція качає з чого тільки можливо ).
Чомусь, реєструючись на англомовних сайтах типу LinkedIn’a чи Friendfeed’a, у мене не виникало майже ніяких побоювань, коли мені пропонували ввести свої Gmail-логін/пароль для того, щоб перевірити, чи присутні на сервісі люди з моєї адресної книги. Я сміливо вводив дані, вірячи, що гамериканські інтернет-компанії не розповсюдять моє конфіденційної інформації (ну і, звичайно, не використають її самі ).
Якщо повернутися в RUnet/UAnet, то тут я чомусь не дуже довіряю ні сайтам, ні розробникам клієнтів для роботи з сайтами. Під словом "сайти", як ви, мабуть, вже здогадались, я маю на увазі ту саму мегапопулярну на наших теренах соціальну мережу "В Контакте". Для багатьох людей "Контакт" починає замінювати поняття "Інтернет". Як це не сумно, але згубну дію цієї соціалки вже давно почав відчувати і я. Та зараз не про це…
Уже давно я натикався на так званий "ВКонтакте-софт" - програми чи то для завантаження графічних фалів на стінки друзів, чи то для скачування аудіо/відео, чи то ще для чогось… Разом з цим частенько вже до мене долітали чутки про те, що подібний софт викрадає паролі контактівських аккаунтів. Правда це чи ні, і які саме програми можна віднести до цього списку, я не знаю, але те, що від імені "нормальних" юзерів на стінках інших з’являються повідомлення типу "Суперпорнушний сайт тута…" - це факт.
Якщо знову "повернутися" в США і оцінити те, що відбувається в їхніх інтернетах, теж можуть виникнути неоднозначні відчуття. Інформацію про те, що Google ставиться до приватності юзерів хіба на словах, чув, мабуть, кожен. Та і майже всі блоґери читали сланозвісний твір "Scroogled". Здавалося б, почитали і усміхнулися, проте настправді тут таки є про що задуматись. Якщо пострадянський простір славиться "розгулом" піратства ("Может это российский менталитет, а может у них просто денег нет…"), то в США зажрані медіамагнати вимагають від Google видати IP-адреси і логіни користувачів, що дивились піратський контент. І суд задовільняє клопотання. Бррр… При всій повазі до законів про захист авторський прав, мене від цього верне.
От тепер і думай, кому довіряти, а кому - ні.
Особисто для мене вставка скріншотів на блоґ завжди була запарою. Я використовую "стандартну" послідовність дій (PrintScreen –> Paint –> Save As BMP –> FastStone/ACDSee etc. –> Save As JPEG –> Piccy/ImageShack –> Copy/Past). Погодьтесь, все це вимагає часу.
Звичайно, можна було зробити мудріше - зайти в Google і знайти там якусь софтину для зняття скріншотів, проте я постійно це відкладав на потім. Аж доки не наткнувся сьогодні на цікавий сервіс від російських розробників - Floomby.
Суть сервісу полягаю в установці клієнтської програми Floomby Agent, яка служить для зручного зняття скріншота і відсилки його на сервер. Дану програму можна викликати з трею або з допомогою комбінації клавіш, після чого обрати область екрану (або весь екран) і сфотографувати. Після натиснення кнопки "Отправить", зображення миттєво завантажується на сервер, звідки його можна вставити на блоґ, форум і т.д.
Приємно ще й те, що всі твої скріншоти (а точніше лінки на них) зберігаються в самій програмі, тому з ними можна швидко і зручно оперувати.
Щодо недоліків, то я б відмітив те, що Floomby не дає безпосереднього посилання на графічний файл, а виданий код створює лише посилання-ескіз на сторінку з скріншотом. Можна, правда, клікнути по самій картинці і скопіювати адресу, проте це буде не безпосереднім посиланням на файл, а посиланням на скритп, що, в свою чергу, не дуже гарно познатиться на швидкості завантаження вашого блоґу, проте для форумів підійде якраз.
Та все ж, реалізація Floomby Agent мене порадувала найбільше. Якщо розробники більш серйозніше підійдуть до питання подальшої публікації миттєвих знімків, сервісу не буде ціни.
Моя відсутність на протязі цілого місяця була зумовлена тим, що навчальний рік підходив до свого завершення, а як наслідок цього, на п’яти наступала сесія. Добре це, чи погано, але в нас в КПІ сесія закінчується аж перед липнем, а мешканців гуртожитків після неї чекає ще й неминуча біготня з обхідним листом і виловлювання “персоналу” рідної общаги .
Та, як би там не було, цей семестр для мене був доволі успішним, тож я без особливих запар уже можу розпочати відпочинок (інші мої “побратими” ще бігають по перездачах).
В червні мене спіткали аж два обломи: по-перше, як і Міха, на концерт Пола Макартні я так і не потрапив через нелюдську зливу, а по-друге, я не став одним з 8 мільйонів рекордсменів по скачуванню третього Firefox’a 
. Щодо самого браузера, то це просто чудова річ: найбільше кидається в очі помітне збільшення спритності браузера і чудова інтеграція в операційну систему (особливо подобається вигляд теми для WinXP).
Так що, вітайте мене з поверненням, а я насамкінець хочу привітати MrGALL’a з закінченням університету, а Masterpiecer’a з вступом до нього. Щасти вам, хлопці 
!
Наразі підходить до завершення травневий мінікемп, тематика якого “Social Media Marketing”. Не знаю, чи зможу професійно оцінити презентації (все-таки я не маркетолог), проте перші дві (про види маркетингу в соціальних медіа та Social media news release) мені сподобались, дві ж останні… як, я вже сказав, не були цікавими в силу своєї професійної направленості, та я впевнений, що було чимало слухачів винесли для себе щось корисне.
Щодо знайомих блоґерів, то тут я зустрів лише Ярослава Федорака, з яким ми поговорили під час перерви (після чого втікли назад у бар, через те, що надворі стало суттєво прохолодніше).
Загалом, сьогоднішня здибанка мене трішки розчарувала, та, якщо ви цікавитесь більш детальними звітами, зайдіть через кілька днів до Олександра Демченка, Максона Пуговського чи нещодавно відкритий блоґ мінікемперів.
Покажіть мені хоча б одну людину, яка б після MiniCamp April не зареєструвалася в діловій соціальній мережі Profeo. У мене реєстрація відбулась на наступний день після кемпу, а от знайомство з нею наступило лише сьогодні.
Що тут казати? Уміють поляки робити соціальні мережі. Найголовніше, як на мене, в цій справі є те, щоб створити власний унікальний сервіс, а не копіювати успішні західні аналоги. Звичайно, для цього потрібна армія юзабілістів, програмістів, та дизайнерів (про армію жартую ), проте творці Profeo зі своїм завданням справилися навідмінно.
Отож, почнемо з того, що дана соцмережа - надзвичано зручна річ. Знайомлячись з LinkedIn (а це було цієї зими), мене надзвичайно добивало те, що інтерфейс сервісу досить кривий. Зараз в ЛінкедІну справи стали значно кращі, проте не про нього зараз мова. В Profeo присутня дуже зручна система редагування і перегляду профіля, також є необхідна всім система теґів і вкладки в деяких категоріях (наприклад в категорії "Освіта" є дві вкладки: "Історія освіти" та "Іноземні мови" - це зменшує кількість тексту на сторіці і робить більш зручнішим перегляд профілю).
Іншим характерним плюсом мережі є її функціонал. Саме на нього спиралась у своїй доповіді Окса і саме він зацікавив усіх кемперів. Отож, Profeo має наступні "фічі":
І, нарешті, третя перевага Profeo в тому, що це перша ділова соціальна мережа в Україні, орієнтована саме на українських професіоналів і має український інтерфейс.
Останнім часом ICQ мене почав жорстоко харити, тому все частіше виникає бажання послідувати прикладу Konspirator‘a і MrGALL‘a стосовно повного переходу на Jabber.
Взагалі я не прихильник Instant Messaging’у (віддаю перевагу електопошті), проте Jabber вирішує одну з багатьох проблем ICQ - присутність бландіноґ і інших осіб, що норовлять до тебе “постукати”. З іншого боку виникає проблема вибору Jabber-сервера.
MrGALL для себе обрав сервер Google (Gmail). Якщо ви читали його блоґ, то він обґрунтував це двома речами: стабільністю серверів Google і зререженням історії повідомлень. Я б теж юзав semenyuta at gmail dot com, якби не одне але: не дуже хочеться забруднювати цей аккаунт транспортами і не-Gmail контактами (таку ж думку має і старожил Жаббера Masterpiecer). Щодо інших серверів, то я за весь час юзав три: спочатку Jabber.org.ua, потім вирішив перейти на “модніший” Jabber.kiev.ua і на останок (у зв’язку з відсутністю Інтернету в гуртожитку) КПІ-шний Jabber.NTU-KPI.kiev.ua. Останній краще б назвали Глюк.in.ua, бо через глюк з ICQ-транспортом у мене по-суті запоровся тамтешній ID.
Так що, панове, я в роздумах. Наразі маю такі варіанти:
Знаєте, я люблю рекламу (маю на увазі відео), особливо якщо вона грамотно зроблена. От на один такий цикл рекламних роликів мене підсадив Hellveen завдяки своєму відеоблоґу.
Отож, відомий телеканал Animal Planet наразі показує серію соціальних відеороликів Animals Save the Planet. Зроблені вони у вигляді пластилінових мультиків про тварин, і об’єднує їх тематика захисту навколишнього середовища і те, що можна для цього робити. Все виглядає доволі прикольно, до того ж примушує задуматись над сучасними проблемами довкілля.
Особисто мені найбільше сподобалось відео про використання енергозберігаючих ламп за участю Білого Ведмедя та Пінгвіна:
Сайт акції (там можна накачати шпалер для робочого столу в героями відеоепопеї)
Vlogger.org.ua. Thanks a lot!
В чому полягає незручність розробки веб-сайтів чи скриптів з допомогою текстового редактора? Для того, щоб переглянути результат зроблених змін у коді, необхідно зберегти документ, відкрити браузер і перезавантажити сторінку. В принципі, ніби річ нескладна, проте якщо в процесі розробки це робиться занадто часто, тоді і виникає (особисто в мене) ностальгія за BASIC’ом, де набраний код інтерпретувався простим натисненням клавіші F5.
Саме для того, щоб автоматизувати таку рутинну роботу, і створена невеличка програмка Softvoile Rubilnik. Працює вона наступним чином: запускаємо текстовий редактор (Notepad++, PHP Expert Editor, або, якщо ви мазохіст, то навіть Блокнот), відкриваємо браузер і запускаємо Rubilnik.
У відкритому діалоговому вікні обираємо потрібні редактор і браузер, зручну гарячу клавішу (як на мене, підійде і стандартна F9) та тиснемо OK. Після цього можна комфортно писати код і переглядати результати простим натисненням F9 - зберігати зміни необов’язково, а веб-сторінка буде перезавантажуватись автоматично. Як на мене, доволі зручна річ.
Не знаю, як ви, а я звик до інтнерфейсу адмінки WordPress. Коли я переходив на цю платформу з Blogger.com, у мене теж були труднощі в силу того, що мені дуже подобався тамтешній інтерфейс (не дивлячись на те, що “Старий Blogger” був річчю доволі глюконутою).
Але тепер під час написання статті моя вкладка з адмінпанеллю постійно губиться поміж інших, що часто добряче дратує. От я і подумав, чи не перейти мені на автономний клієнт для блоґінгу.
Раніше я уже мав досвід роботи з такими програмами. Першим блоґ-клієнтом (про нього я прочитав у ДПК) був Semagic, який був найкраще пристосований для LiveJournal, хоча працював і з Blogger.com (щоправда достатньо криво). Помучившись з ним кілька днів, я забив на це чудо програмерської думки і продовжив юзати веб-інтерфейс.
Десь через півроку Hip порадив у своєму блозі розширення для Firefox Deepest Sender. Ця річ мені сподобалась у першу сергу своєю простотою і швидкістю, проте недоліком було (і, здається, досі є) те, що категорію можна обирати лише одну (якщо хочеться додати ще, треба знову ж таки лізти в Wordpress-адмінку).
Ще одним чудовим Firefox-розширенням є ScribeFire. Даний клієнт відкривається в нижній частині браузера, що дозволяє (не без певних незручностей, звичайно) одночасно працювати з постом і переглядати сторінки у вкладках. Як на мене досить непоганий варіант, до того ж програму за той час, коли я її останній раз юзав, чудово доробили, тому тепер це просто супер-комбайн для блоґера.
А ще одним таким супер-комбайном є Zoundry Raven, вперше відкритий Masterpiecer’ом. Дана софтина працює з багатьма CMS і блоґохостингами, а також має функцію для синхронізації з фотохостингами Picasa, ImageShack, LJ Scrapbook, Ripway FTP чи будь-яким FTP-аккаунтом.
Отже, чи варто блоґеру переходити на автономний клієнт? Звичайно це справа кожного. А щодо мене, я спробую поюзати ScribeFire і Zoundry Raven. Побачимо, що з того вийде…
На правах рекламы | ||||
| профессиональные грузчики переезды, грузчики, грузчики переезд | Прибор-М измерители КСВН, tektronix | USB флэшки | Недвижимость в Доминикане | Продаем мостовой кран, кран козловой |
Останні коментарі